Відмова в оформленні будпаспорту з підстав невідповідності намірів забудови містобудівній документації, якщо ці наміри відповідатимуть цільовому призначенню землі, є незаконною

09.05.2024

Відмова в оформленні будпаспорту з підстав невідповідності намірів забудови містобудівній документації, якщо ці наміри відповідатимуть цільовому призначенню землі, є незаконною

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

 

Цільове призначення земельної ділянки має переважне значення над містобудівною документацією місцевого рівня. Відмова в оформленні будівельного паспорту з підстав невідповідності намірів забудови містобудівній документації, якщо ці наміри відповідають цільовому призначенню землі, є незаконною.

 

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №280/12008/21 (постанова від 04 липня 2023 року по адміністративному провадженні № К/990/29633/22).

 

Коротко по суті основних вимог касаційної скарги

 

Позивач звертається про визнання протиправними дії Департаменту архітектури та містобудування щодо відмови у наданні йому будівельного паспорта забудови земельної ділянки та зобов`язання розглянути пакет документів на будівництво індивідуального житлового будинку.

 

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відмова відповідача у видачі будівельного паспорта порушує його право як власника земельної ділянки на забудову відповідно до її цільового призначення.

 

Основні висновки Верховного Суду України

 

Аналіз норм законодавства свідчить про те, що обов`язковими ознаками права власності на землю є володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до закону і використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.

 

Закон № 3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

 

Згідно із частиною першою статті 27 Закону №3038-VI забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі – будівельний паспорт).

 

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

 

Розроблення будівельного паспорта здійснюється в межах населених пунктів – відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні (пункт 1.4 Порядку №103).

 

Положеннями статті 17 Закону №3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

 

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

 

Згідно із частинами першою, другою статті 18 Закону №3038-VI план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

 

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

 

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (частина перша статті 25 Закону №3038-VI).

 

Частиною четвертою статті 26 Закону №3038-VI передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

 

Верховний Суд зауважує, що положення Закону №3038-VI, Цивільного кодексу України, відповідно до яких забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, мають переважне значення над містобудівною документацією місцевого рівня.

 

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суд від 09.02.2023 у справі № 1540/3905/18.

 

З цього приводу колегія суддів зазначає, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства (абзац 2 частини другої статті 24 Закону №3038-VI).

 

За правилами пункту «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

 

Стаття 1 Закону України від 22.05.2003 №858-IV «Про землеустрій» (далі – Закон № 858-IV) містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

 

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

 

Відповідно до статті 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

 

Водночас, поняття «цільове призначення земельної ділянки» нерозривно пов`язане із поняттям «категорія земель». Так, у статті 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Отже, категорія – це основне цільове призначення кожної земельної ділянки.

 

Таким чином, ураховуючи, що наміри позивача по забудові належної йому земельної ділянки відповідають її цільовому призначенню, відмова Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради у наданні позивачу будівельного паспорта є неправомірною.

 

Посилання на постанову суду тут: Єдиний державний реєстр судових рішень

 

Враховуючи викладене Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду визнано протиправними дії Департаменту архітектури та містобудування щодо відмови у наданні будівельного паспорта забудови земельної ділянки.